1. Ми проаналізували види діяльності людини, що призводять до забруднення грунту та зробили висновки. Звіт оформили у вигляді таблиці.
Забруднення ґрунту є результатом господарської діяльності у минулому і зараз. Найчастіше ґрунт забруднюється сполуками металів та органічними речовинами, оливами, дьогтем, пестицидами, вибуховими й токсичними речовинами, радіоактивними, біологічно активними горючими матеріалами, азбестом та іншими шкідливими продуктами. Джерелом цих сполук найчастіше є промислові або побутові відходи, захороненні у визначених місцях, або ж несанкціонованих звалищах.
Висновок. Наслідки забруднення ґрунту
Забруднення ґрунту промисловими об’єктами несе в собі серйозну потенційну загрозу для здоров’я людини, екосистем та економіки в цілому. Наслідки поки не зовсім чітко виявлені через наявність великої кількості небезпечних сполук та їх різного вмісту в ґрунті.
Наслідки можуть бути такими:
• надходження небезпечних речовин у ґрунт, поверхневі та ґрунтові води;
• поглинання забруднювальних сполук рослинами;
• прямий контакт людей із забрудненим ґрунтом;
• вдихання часток пилу або летких речовин;
• пожежа або виділення газів на звалищах побутових та промислових відходів;
• корозія труб та інших елементів підземних комунікацій;
• утворення шкідливих вторинних відходів;
• конфлікти при обробці та використанні землі.
2. Перерахували та проаналізували проблеми, що виникають через забруднення грунтів.
Продовольча проблема
Вона визначається спроможністю Землі прогодувати нинішнє та майбутнє населення планети. Співвідношення чисельності населення та обсягу продуктів харчування визнане однією з найважливіших глобальних проблем людства. Кількість голодуючих людей у світі, за даними ООН, зросла з 460 млн. 1970 р. до 550 млн. 1990 p. і, можливо, досягне 600—650 млн. в 2000 р. За населення 5,5 млрд. осіб (1992 р.) це означає, що майже кожен десятий житель планети голодує. Найбільше голодують у країнах, що розвиваються. У розвинених країнах добове споживання їжі досягає в середньому 3300 калорій, а в країнах, що розвиваються, — не більше 2200, тоді як мінімальна норма, визначена органами ООН, — 2400 калорій.
Вперше на актуальність проблеми співвідношення росту населення і продовольства вказав англійський економіст і публіцист Томас Мальтус (1766—1833 pp.). Він обґрунтував неминучість негативних наслідків збільшення чисельності населення і звернувся до проблеми оптимізації його кількості. Ідеї Мальтуса лягли в основу мальтузіанства як сукупності концепцій, в яких необмежене зростання чисельності населення розглядається як головна причина соціальних лих, політичних потрясінь та екологічних катастроф.
Загострення глобальних проблем народонаселення поставило перед наукою питання про допустимі межі чисельності народонаселення Землі. З урахуванням продовольчого, енергетичного, екологічного, соціально-психологічного факторів називаються цифри від 10 млрд. до 20 млрд. душ. За нинішнього рівня технології, за розрахунками експертів ООН, щоб уникнути глобальної екологічної катастрофи, чисельність населення Землі не повинна перевищувати 10—15 млрд. жителів.
Апробовані методи підвищення врожаїв за рахунок інтенсивного застосування техніки й хімії, введення в сільськогосподарський оборот значних нових площ, здійснення масштабних меліоративних та іригаційних робіт певною мірою вичерпали себе.
Надексплуатація ґрунту вже призвела до зниження природної родючості на великих територіях. Швидко збільшується водна і вітрова ерозія. Інтенсивне застосування хімії вже не дає пропорційного приросту врожаїв. Подальше значне розширення орних земель також малоймовірне. Важко передбачуване значення для сільськогосподарської діяльності може мати розвиток таких явищ глобальної екології, як «парниковий ефект» і озонова діра.
Способи вирішення продовольчої проблеми не зовсім ясні. Вочевидь, вони не обмежені сферою власне сільського господарства і пов'язані зі змінами загальних механізмів функціонування суспільства та його взаємодії з природою. Є підстави вважати, що індустріалізація сільського господарства, його зближення з промисловим виробництвом є одним із таких способів. Рівночасно в передових країнах помітні ознаки переходу від індустріалізованого сільського господарства до біологічного рослинництва, здійснюваного без застосування хімічних засобів, навіть без мінеральних добрив. У ряді країн, що розвиваються, провадяться експерименти з відновлення традиційних методів ведення сільського господарства, що відповідають місцевим екологічним і соціокультурним особливостям та враховують досягнення сучасної агрокультури.
Важливим напрямком вирішення проблеми голоду є перехід від «зеленої» революції до революції генетичної. Запровадження досягнень біотехнології стане істотним внеском у вирішення продовольчої проблеми.
Сировинна проблема
Викликані вони насамперед недостатньою кількістю розвіданих запасів корисних копалин і дуже нераціональним їх використанням. У 60-70-ті роки найбільш песимістично настроєні вчені передбачали, що вже до 2000 р. будуть вичерпані родовища срібла, золота та інших кольорових металів, а до 2025 р. — більшість запасів корисних копалин. Активізація пошукових робіт дала змогу наприкінці 80-х-на початку 90-х років досягти позитивного балансу між кількістю новорозвіданих запасів корисних копалин і розмірами їх видобутку. Проте доводиться експлуатувати родовища, які знаходяться у гірших гірничо-геологічних умовах, у районах з екстремальними природними умовами (Сибір, Канадська Арктика, пустелі Африки і Австралії), з нижчим вмістом корисних компонентів у рудах. Усе це призводить до подорожчання сировини і енергії, а значить, і всієї продукції різних галузей господарства. Тому основним шляхом вирішення сировинної та енергетичної кризи є перехід до матеріало- і енергозберігаючих технологій, комплексного використання сировини, створення маловідходного і безвідходного виробництва.
Уже в 70-80-х роках матеріаломісткість продукції у найбільш розвинених країнах світу зменшилась на 25-40%, зараз цей процес охопив усю світову економіку. Країни, які мають значно вищі від середньосвітових показники витрат сировини і енергії, не можуть випускати конкурентноздатної продукції. Це добре видно на прикладі України та інших постсоціалістичних країн, в яких витрати матеріалів і енергії на одиницю готової продукції у 2-3 рази більші, ніж у Японії і країнах Західної Європи.
До зменшення використання сировини повинна привести і заміна бага перед повинна бути висока припливна хвиля. В цьому відношенні найсприятливіші характеристики мають канадська затока Фанді (17 м), протока Ла-Манш (до15 м), Бенжинська Губа на Камчатці (до 13 м), Біле море (10 м) та деякі інші райони.
Соціальна проблема
Численні глобальні проблеми існують в галузі взаємовідносин між людиною і суспільством. Це проблеми охорони здоров'я, освіти, культури, злочинності та ін. Можливості розв'язання цих проблем залежать від рівня соціально-економічного розвитку країн, тому особливої гостроти вони набирають у слаборозвинених регіонах світу.
Незважаючи на ліквідацію багатьох масових епідемій (віспа, чума, холера), стан охорони здоров'я у багатьох країнах викликає тривогу. Багато сучасних хвороб (серцево-судинні, легеневі, ракові) є наслідком погіршення екологічної ситуації, малорухомого способу життя, частих психологічних стресів. Замість вже подоланих, виникають нові епідемії, найбільш загрозливою серед яких стала "чума" XX ст. — СНІД. Уже зараз на СНІД хворіють близько 5 млн. осіб, а на початку XXI ст. ця цифра може подвоїтись і досягти 10 млн. осіб. У кілька разів більшою є кількість ВІЛ-інфікованих, яка досягає майже 20 млн. осіб. Проте вчені вважають, що значна кількість вірусоносіїв СНІДу не фіксується, і фактично їх може бути значно більше.
Найбільшого поширення епідемія СНІДу набула в Центральній і Східній Африці. За окремими прогнозами в багатьох країнах Африки на початку XXI ст. СНІД призведе не лише до зниження темпів природного приросту, а й до абсолютного зменшення населення. Значна кількість ВІЛ-інфікованих виявлена в країнах Латинської Америки, а в останні роки почалось поширення цієї хвороби і в багатьох регіонах Азії.
У країнах, що розвиваються, важливою причиною смертності залишаються інфекційні хвороби (шлунково-кишкові і гострі респіраторні захворювання, туберкульоз). У промислово розвинених країнах більшість людей помирає від серцево-судинних і ракових захворювань.
Умовами вирішення проблем охорони здоров'я є перехід до здорового способу життя, забезпечення повноцінного харчування, поліпшення екологічних умов проживання і, звичайно, дальший розвиток медицини. У багатьох розвинених країнах, особливо у США, ведеться активна пропаганда здорового способу життя, боротьба з курінням і алкоголізмом. Дуже популярними стали заняття спортом і відпочинок в екологічно чистих районах. З'явились і нові тенденції у розвитку медицини. Поряд із орієнтацією на подальший розвиток медичної науки і техніки, які вимагають величезних коштів, спостерігається повернення до засобів народної медицини, що є дешевшими, а часто й ефективнішими.
Глобальна проблема освіти часто ототожнюється з великою кількістю неписьменного населення у слаборозвинених країнах. І справді, незважаючи на зростання рівня грамотності із 60% у 50-х роках до 80% у 90-х, абсолютна кількість неписьменних людей зростає і зараз їх понад 900 млн. У більшості найменш розвинених країн рівень грамотності населення не перевищує 50%, а в таких країнах, як Бенін, Буркіна-Фасо, Гамбія, Гвінея, Непал, Нігер, Сомалі, Чад та ін., — менше 30%. Це стримує економічний і соціальний розвиток цих країн.
Проте поряд із кількісними, дуже важливими є якісні показники розвитку освіти. Простого вміння читати, писати і рахувати вже замало, щоб оволодіти спеціальностями високої кваліфікації. При відсутності власної системи професійної і особливо вищої освіти країни, що розвиваються, змушені витрачати великі кошти на підготовку національних кадрів за кордоном. При цьому чимало випускників вузів із слаборозвинених країн, зваблених кращими умовами роботи і оплати праці, залишаються у США і Західній Європі, що збіднює інтелектуальний потенціал "третього світу".
На порозі XXI ст. постала проблема комп'ютерної грамотності. Вважається, що переважна більшість професій вже у наступні десятиріччя вимагатиме вміння працювати з комп'ютером. Це ставить докорінно нові завдання перед системою освіти багатьох країн, бо недооцінка комп'ютерної освіти з часом призведе до їх технологічної і економічної відсталості.
Швидкий розвиток у XX ст. засобів масової інформації, особливо радіо і телебачення, став причиною ряду кризових явищ у галузі культури. Мистецтво кіно і музики, які зайняли провідне місце в сфері культури, почали орієнтуватися на найбільш примітивні почуття людей. Розтиражовані в мільйонах екземплярів такі зразки масової культури призвели до її вульгаризації, відриву від національних традицій. Таке явище отримало назву "американізації" культури, оскільки саме у США виробляється основна маса продукції так званої індустрії розваг. Кіностудії Голівуду щорічно випускають десятки і сотні бойовиків, еротичних і відверто порнографічних фільмів. Низької якості музичні записи тиражуються тисячами студій звукозапису США і Європи. Стає очевидним, що така уніфікація культури може призвести до втрати її багатоманітності, до зникнення культурного надбання багатьох невеликих націй і народів. Тому все більше прогресивних учених і діячів закликають до збереження унікальних національних культур. Глобальність, інтернаціоналізм духовної культури повинен проявлятися насамперед у її гуманізмі і високій моральності. А це неможливо без того, щоб всі культурні надбання базувалися на вироблених тисячоліттями моральних принципах, які лежать в основі світових релігій. Зокрема, європейська культура повинна знову повернутись до моральних постулатів християнства, звичайно, із врахуванням пізніших надбань гуманізму.
Складна соціально-економічна ситуація в багатьох країнах світу, всесвітня криза духовної культури сприяла переростанню такого негативного явища, як злочинність, у проблему глобального масштабу. Інтернаціоналізація злочинності у багатьох випадках значно випереджує темпи світової інтеграції в економічній, соціальній і культурній сферах. Особливо небезпечним стало явище злочинності після того, як вона набрала організованих форм, сформувала і постійно розширює світовий ринок наркотиків.
Наркоманія у глобальному масштабі породжена злочинністю, але, з іншого боку, вона і сама постійно спричинює злочинність. Повна фізична і моральна залежність від наркотиків, постійна потреба коштів для їх придбання штовхає наркоманів на найтяжчі злочини, дає змогу легко вербувати їх на службу злочинним синдикатам.
Сіцілійська "мафія", американська "коза-ностра", колумбійські наркокартелі, десятки інших мафіозних кланів, тісно співпрацюючи між собою, заробляють десятки і сотні мільярдів доларів. Зараз створюються нові великі ринки збуту наркотиків у Центрально-Східній Європі, в країнах, що раніше були відділені від вільного світу "залізною завісою". Після введення дуже жорстких законів проти виробників і розповсюджувачів наркотиків та припинення воєн у країнах Індокитаю вдалося значно зменшити виробництво наркотиків у так званому "Золотому трикутнику" (територія на межі Таїланду, Камбоджі і Лаосу). Провідним виробником наркосировини стали країни Південної Америки (Колумбія, Перу, Еквадор та ін.), де для знищення плантацій наркосировини проводяться великомасштабні армійські операції при фінансовій і організаційній підтримці США. Новий великий район виробництва наркотиків формується у Центральній Азії, насамперед на півночі Афганістану. Існує небезпека широкомасштабного вирощування наркосировини у Таджикистані, Киргизії та інших сусідніх державах. Цьому сприяє політична нестабільність та громадянські війни, що тут відбуваються.
Іншим дуже небезпечним проявом глобальної злочинності є тероризм. Часто банди терористів перебувають на утриманні спецслужб або певних політичних організацій (такий тероризм отримав назву державного). Міжнародний тероризм раніше широко підтримувався спецслужбами Радянського Союзу, а після його розпаду перейшов на утримання тоталітарних режимів, насамперед ісламських країн (Лівія, Ірак, Іран та ін.).
Міжнародне співтовариство змушене витрачати величезні кошти, матеріальні і людські ресурси для боротьби зі злочинністю. Для виявлення зброї, вибухівки, наркотиків створюються складні технічні системи, сучасні комп'ютерні мережі (особливо у банківській сфері) обладнуються дуже дорогими засобами захисту. Для координації зусиль, спрямованих на розшук міжнародних злочинців, створена міжнародна поліційна служба "Інтерпол". Але всі ці заходи поки що не можуть стримати росту злочинів, кількість яких щороку зростає на 5 %. Тому дуже важливо боротися не з наслідками злочинності, а насамперед з її причинами.
3. Склали перелік пропозицій, що дозволять вирішити проблему забруднення грунтів.
Суша – основна область зосередження життя на землі. Не дивлячись на те, що площа суходолу в чотири рази менша площі, яку займає океан, на ній зосереджено біля 57 % біомаси планети. Окрім того – це головний постачальник продуктів харчування для людей і більшості тварин. Від кількості і стану придатних до викори-стання у господарстві грунтів в багато чому залежить вирішення продовольчої проблеми на планеті. Тому від того настільки обережно і дбайливо ми відносимося до земельних угідь буде залежати не лише наше майбутнє, а й здоров’я та збереження багатьох видів рослин і тварин , що живуть пліч – о – пліч з нами. Але, на жаль, досвід сьогодення доводить нам зовсім протилежне. Значні негативні зміни стану земної поверхні в цілому викликано саме не реціональними діями людей, джерело яких не лише в рівні знань, але й у погоні за економічною вигодою. Втра- та плодючих земель внаслідок їх виснаження, ерозії, вилучення для промислових потреб та інших факторів призвела до загострення продовольчої проблеми на земній кулі. Потенційно оброблюваних площ на планеті є 3,2 млрд га, з них половина вже обробляється. Причому вже 6.8 % оброблюваних земель вже втрачено для сільського господарства через неправильне господарювання на них людини. Часто землі виснажуються за рахунок того, що засаджуються щорічно однією чи схожими культурами. Вже через два – три роки спостерігається збідніння таких земель на іони одних елементів і перенасичення в них інших. Такий дисбаланс приводить до потреби внесення певних добрив і тимчасової перерви в 1 – 2 роки для відновлення плодючості землі. Така тактика є неправильною, бо земля в цьому випадку може втратити свою плодородність. Найчастіше головним ворогом орних земель, зайнятих під сільським господарством, є внесення добрив не органічного походження, а також пестицидів ( хімічні речовини, які створюються для знищення різних форм життя: бур’янів, комах та інших шкідників). Небезпечною особливістю таких речовин є те, що вони мають здатність зберігатися в природі протягом досить тривалого часу, приносячи величезну шкоду життю тварин, рослин і людині. Вони й досі накопичуються в природі і шляхів нейтралізації їх досі не знайдено. Пестициди проходять в природі певний кругообіг, заражаючи і шкодячи всьому живому. Потрапляючи в грунт на значних територіях завдяки розпиленню пестициди знищують ту форму життя, для боротьби з якою їх було винайдено, потім разом з вологою та опадами вони потрапляють у грунт, забруднюючи його, пестициди досить швидко потрапляють у грунтові води, звідти у водоймища, озера, річки, криниці. Отруюючи річкову невелику річкову рибу хімікати потрапляють з прісною водою в моря і рухаються далі по харчовому ланцюжку. Тож до людини на стіл забруднювачі потрапляють досить легко і швидко з криничною водою , з продуктами річок і морів чи з огородиною, в будь – якому випадку це підриває здоров’я людини ( лише за 1 рік на землі від забруднення пестицидами продуктів харчування гине до 90 млн. чоловік ) та небезпечно для життя інших живих організмів. В деяких країнах вже значно обмежили використання пестицидів та інших хімічних речовин у сільському господарстві, але доки не буде винайдено альтернативні шляхи вирішення проблема залишається й досі відритою. При значних насадженнях сільськогосподарських культур єдиним поки що способом боротьби зі шкідниками є хімічні речовини, багато з яких частіше накопичуються аніж розкладаються в надрах землі або в верхньому родючому шарі. Землю часто називають годувальницею, однак не можна стверджувати, що ставлення до неї адекватне цій назві. Якщо говорити про Україну, то за останні десятиріччя значно погіршилися показники земельного фонду. Незначний приріст продукції землеробства досягається за рахунок стійкого виснаження та деградації ґрунтів. Зростає хімічне забруднення земельних ресурсів. Продовжується значне вилучення цінних сільськогосподарських земель під промислове та інше будівництво, що становить понад 100 тис. га щорічно.
Охорону ґрунтів можна здійснювати найрізноманітнішими методами: заліснення перелогів та еродованих земель, використання раціональної агротехніки, відмова від монокультур. Технологія сільськогосподарського виробництва має базуватися на екологічно обґрунтованих раціональних нормах, виключати з обробітку землі на схилах крутістю понад 7° і інтенсифікувати використання сільськогосподарських угідь, які залишилися в обробітку. Науковці рекомендують розпочати послідовний перехід на ландшафтне землеробство, його ґрунтозахисну спрямованість, у повному обсязі виконувати протиерозійні заходи і рекультивацію земель.
Немає коментарів:
Дописати коментар